Слава людська нікчемна й мізерна
Порівняно з славою на небесах.
Слава людська гидка і химерна-
Преславний лиш Бог і Божа краса.
Своєму Творцю віддаю усю славу,
Йому поклоняюсь, служу лиш Йому,
Всим серцем, життям всим Його величаю-
Уся без останку належу Христу.
Хто знає Творця свого, той говорить про Нього,
Про Боже спасіння і Божу любов.
Гриби і суниці - оце все від Бога,-
І вітер, й веселка, і спека, і дощ.
Не може людина Творцем керувати-
Усе Бог дає, коли хоче, в Свій час.
Як будуть всі люди Творця прославляти,
Тоді Бог почує й помилує нас.
Своїм язиком слово "Бог" говорити
Й бездумно вживати - це є все гріхом.
Себе ми повинні Христу підкорити-
З Творцем примиритись лиш можна Христом,
Який на хресті прийняв страшнії муки
За кожну людину. Задумайтесь ви!
Віддайте себе у міцні Божі руки -
Один лиш Христос може всіх нас спасти
Від вічних страждань у житті після смерті,
А тут, на землі, спокій, радість нам дать.
В оцьому житті, у страшній круговерті,
Щасливими зробить лиш Бог й благодать.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 4530 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Следы на песке . - Николай Зимин Воспоминания о днях , проведенных в городе Мариуполе.
Море синее искрится .
В блестках солнца чьи-то лица .
Чьи-то шляпки под зонтами .
С загорелыми ногами
Чьи - то дамы ,кавалеры ,
Девицы и сутенеры .
Море жаром лета дышит
И волнами берег лижет
И ворчит ... А я скучаю .
Все о прошлом вспоминаю ,
И под мерный шум прибоя
Страсти жажду , не покоя ...
