У мене є тільки слова...
Їх підхоплює вітер і несе в неcвідомість,
розсіваючи, наче порох.
Я, здається, й сама себе не чую...
Чи почуєш мене Ти?
Ось була жменя — і нема.
Знову порожньо...
Слова мої — вчорашні метелики,
порожні надщерблені глеки...
Вони — опале листя.
Інколи здається,
що вони летять.
Летять високо в небо!
А то просто бавиться вітер —
сухе листя
кружляє
кружляє
і падає...
Щоб зрештою стати порохом...
А в Тебе є Слово.
Воно — зерно.
Живе навіть, якщо найдрібніше.
Коли прилітає вітер,
зерня падає в земний порох,
не вмирати, а проростати.
Стати деревом, чиї віти крислаті,
за оселю птахам небесним,
а листя на зцілення всіх народів...
Інколи здається, що Слово Твоє — то камінь.
Скеля міцна, дім на якій не зрушать води потопу.
Але придивитись уважно,
аж то просто Хліб —
і ніхто не піде голодним...
Слово Твоє — то дощ.
Не грім, просто дощ.
Для праведних і неправедних,
і просто спраглих...
Слово Твоє не розвіє вітер.
Бо Ти — Вітер.
Вітер, що ширяв над водами,
коли ще не співали зорі.
Коли адам був просто жменею пороху...
Але Слово Твоє —
засвітило зорі,
і проростило траву,
і намалювало бедрику крапочки, а зебрі — смужечки...
А потім назвало Адама по імені.
І кличеш його по досі:
“Де ти, Адаме?”
Ось я, Господи!
Чи слова мої підхопить Твій Вітер?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Покаяние - Pavel Mironov Мать держала маленького ребенка на руках.Старший ее сын нашел ружье стоящее в углу сарая и решил похвалиться маме своей находкой подтаскивая его к ней. Сил не хватало нести,был мал. Ствол ружья оказался направленным прямо в сердце малыша как раз в тот момент когда приклад ружья ударился о грунт и произошла дитонация. Ружье выстрелило. Нечаянно погиб ребенок на руках у матери. Пуля прострелила малыша и чирком прошла по подбородку матери. Мать кроме того была беременна. Могло случиться , что получиллось бы нечаянных три убитых человека. Сделайте вывод, есть ли необходимость допускать себе иметь оружие ? Особенно в том доме где есть дети. Вся трагедия произошла в гостях в то время когда никого на хозяевской собственности не было. Семья только пришла в гости. Благодаря отсутствию хозяина на своей прапорти, полиция сочла этот случай за несчастный и не желаемый. Вы не можете себе представить как переболел за это сам хозяин в чьем дворе это случилось. А как отразилось на родителей умершего ребенка. Целая трагедия!!! На кануне этого печального события этот стих был написан. Пожалуйста не обидьтесь на меня никто, но остановитесь и рассмотритесь, где путь добрый и идите по нему. С уважением и братской любовью к Вам я, Р.М.
