Богданова Наталья,
Россия. Москва
Господь принял меня в семью Своих детей в 1999 году. Работаю врачом.
Несколько лет своими стихами говорю людям о любви Христа.
За все, что было, есть и, конечно, будет в моей жизни благодарю моего Спасителя! e-mail автора:bogdanova_n@list.ru
Прочитано 6011 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 4,33
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Как будто был там...
Спасибо! Комментарий автора: Благо-дарю!
Надежда
2012-01-10 11:54:36
КРАСОТА!!! Комментарий автора: Да, Наденька!
Спасибо!
Васильева Валентина
2012-01-11 08:25:25
А мне к сожалению так и не пришлось побывать в настоящем лесу. Видела я его разве что с окна поезда, а так чтоб найти грибы или сорвать ягоды, то увы. Спасибо, сестра, что повела с собою и передала этот восторг и глоток морозного воздуха! Комментарий автора: Спасибо, Валентина!
Уверена, что Бог Вам приготовил красот и чудес не меньше...
Курганская надежда
2012-02-03 09:43:00
И ты увидишь сам открытым взором
О чем восторженно душа поет,
И ты поверишь- в небе бирюзовом
Действительно, Творец миров живет!
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
