А у желтой листвы
Больше нету ветвей,
Улетают листки,
Как вчерашний мой день
И несет ветер их
По озябшей земле,
И ложатся они
Кое-как, кое-где.
Так дни жизни моей-
Сколько вас у меня?
Улетаете вы
за собою маня,
Словно клин журавлей,
Улетели вы вдаль,
Оставляя в душе
И тоску,и печаль.
Как смоковницу, Бог,
Пожалей и меня.
Среди сумрачных дней
Сохрани от огня.
Подари еще год-
Жить хочу для Тебя,
Чтобы добрый свой плод
Я взрастила , любя.
По траве, по воде,
По озябшей земле...
Не прожить бы мне их
Кое-как, Кое-где.
Хоть один колосок,
Только полный зерна
Я в ладонях своих
Для Тебя принесла
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
