Там,где вино и женщины доступны,
По вечерам я "отбываю срок".
Благое там,как скалы,неприступно,
И жизнь уходит,как вода в песок.
Там дух блатной романтики фальшивый
Гуляет,проникая все насквозь,
Там стыд забыт,и ложь неприхотлива,
Там души искажает вкривь и вкось.
Там правит бал князь мира обреченный,
Там жертвы сами рвутся на алтарь,
И каждой жертве новоиспеченной
он,постепенно,то слуга,то-царь.
я постигаю там жилище зверя,
я,как могу,с собою там борюсь.
И,в наше одиночество не веря,
я все же верю,-и за нас молюсь.
Комментарий автора: Здесь необходимо пояснение.Стихи написаны в пору лихих 90-х.я тогда работал в кабаке музыкантом(именно в кабаке,слово "ресторан" будет неуместно),кормил семью,понятное дело.Что там творилось,словами не описать,но те,кто помнит то время,поймут,о чем я.Сейчас,"оглядываясь"назад,понимаю,что Господь пронес меня сквозь этот огненный смерч,своих сил никаких бы не хватило.Понимал,конечно,это и тогда,но сейчас можно спокойно осмыслить все,а тогда...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
